Веселогірська ЗОШ І-ІІІ ступенівП`ятниця, 29.03.2024, 16:36

Вітаю Вас Гість | RSS
шапка
Головна | Блог | Реєстрація | Вхід
Меню сайту

Форма входу

Головна » 2012 » Березень » 24 » Школа - соціокультурний центр села
13:27
Школа - соціокультурний центр села
Стою на горі, яка дала назву нашому селу. Переді мною чудовий краєвид: внизу
стрічкою обвиває село ріка Сіверський Донець, і, скільки сягає око – ліси соснові, насаджені людьми, та заплавні, листяні, зеленіють балки. Уявляю цю місцевість років 200-300 тому. Є переконливі свідчення, що саме тут був зимівник запорізьких козаків.
Перша письмова згадка про минуле мого села – 1777 рік, це час, коли край заселили вихідці з Балкан – серби та слов’яни. Полковнику Костянтину Миколайовичу Юзбашу наше село Веселогірськ було призначене як дача. Він збудував тут дерев’яну церкву на честь Благовіщення. У ХІХ столітті наше село було волосним і входило до складу Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії. Маєток передавався у спадок. Поміщиця Олена Нілус побудувала цегляний завод, дерев’яну церкву замінила на красиву цегляну, збудувала ряд будівель: величний будинок для панів, каретний двір, спиртовий завод.
На площі перед церквою проводились ярмарки. Свята, гуляння влаштовувалися на горі , де стою я. Звідси і назва гори – Весела. Від неї ж пішла і назва села Весела Гора . Раніше село називали Лікарським , бо тут жили люди, які вміли лікувати травами. Головне ж заняття – це важка хліборобська праця.
Насичене подіями виявилось ХХ століття. У 1907 році було побудовано школу.
З відкриттям 4-класної школи приїхали вчителі Гордієнко Дмитро Федорович, Головня Федір Тихонович, Старицький Микола Іванович, Яковенко Тихон Тимофійович, Зновенки Костянтин Сергійович та Євдокія Сергіївна, Рагуліна Ганна Платонівна. Діти сиділи за партами по 2-4 учні. Були уроки, які проводив піп Лев. Першими учителями були Лев Ігнатович та Зинаїда Михайлівна Декабрунь та інші.
Велике значення розвитку освіти надавала радянська влада. У селі в 20-ті роки працювала ШКМ (школа колгоспної молоді), яка в 1930 році стала 7-річкою. Директори школи: Слєтова Наталія Семенівна, Драган Трохим Петрович, Говженко Євдокія Савеліївна, Нікітін Микола Володимирович – кожен з них доклав зусилля до виховання в учнів любові до рідної землі. Учителі часто змінювались, тому односельці з особливою повагою ставились до тих , хто приїжджав в село і залишався тут назавжди.
У 1933 році – перший випуск семирічки. Серед випускників Корда Василь Єгорович – Герой Радянського Союзу, Денисенко Петро Тимофійович - полковник Червоної Армії, Золотунова Лідія Андріївна (пізніше Старицька Л.А.) - учитель початкових класів, Коломойцев Іван Юхимович - учитель, учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни, в 1944 році директор школи, активний учасник місцевого драматичного гуртка. Серед випускників – молодий учитель Ковбасюк Петро Михайлович, який у 1930 році після закінчення Черкаського педагогічного технікуму став учителем 1-4 класів Веселогорівської семирічної школи Олександрівського району. Діти: Євген Петрович та Лариса Петрівна - учителі. Лариса Петрівна – «Відмінник освіти УРСР» з 1983 року. Євген Петрович працював у 70-ті роки директором нашої школи.
Війна… 7 березня 1943 року після звільнення села від німецько-фашиських окупантів почались заняття , але в прилаштованих приміщеннях. Влітку силами учителів й учнів була відремонтована школа, в якій німці влаштували стайню для коней. Працювали такі вчителі – Вороніна (Семенюта) Валентина Яківна, Старицька (Золотарьова) Лідія Андріївна, Головня Ганна Федорівна, Кулібаба Катерина Антонівна, директором (недовго) – Коломойцев Іван Юхимович, Вороніна Валентина Яківна, Дейко Яків Іванович, Прокопенко Геннадій Минович. Значний вплив на підростаюче покоління мало подружжя Лобових Анатолія Івановича (завпед) та Марії Іванівни – учителя історії. Лобов організовував струнний оркестр, багато уваги приділяв методичній роботі, часто з батьками була маленька донечка Неля, ще донедавна багато років директор Металістської загальноосвітньої школи. Пізніше Анатолій Іванович з дружиною працювали в Жовтянській школі нашого району, він - директором школи, вона – учителем.
У 1951 році був призначений директором школи Реуцький Іван Федорович, з яким пов’язано більше 25 років її історії . Саме завдяки йому в 1977 році було збудоване нове приміщення школи. Із спогадів його учениці, у минулому учителя російської мови та літератури Катькало Лариси Петрівни: «Реуцкий И.Ф. был прекрасный директор школи. Сдержанный, корректный человек, никогда не повышал голоса, но дети боялись его и уважали. Руководил школой умно и ненавязчиво. Если нужно было, заменял учителей в поездках на поле, никогда не кичился должностью, впоследствии, когда ушел на пенсию, все учителя вспоминали его с уважением. Как преподаватель русского языка и литературы умел ставить проблемные вопросы, над которыми мы ломали головы. Преподавание было интересным, весь урок работала мысль. Обменивались мнениями, спорили. В школе всегда был идеальный порядок, двор чистым. Во время его директорства детей возили неоднократно в Москву и Ленинград, он тоже ездил с детьми и учителями. Иван Федорович приложил немало усилий, чтобы в Веселой Горе началось строительство новой школы».
Цю людину веселогорівці добре пам’ятають і зараз, наприклад, його колега Семенюта В.Я. згадувала з теплом і повагою: «Це була трудолюбива людина, з ним легко було працювати. Іван Федорович організував прекрасну навчально-дослідну ділянку при школі. У той час вимагалося, щоб у школі було своє підсобне господарство : кури, кролі тощо. Учні з радістю турбувалися про своїх підшефних, заробляли гроші, щоб поїхати на екскурсію до Києва або Ленінграда, куди їх возив сам директор. Реуцький Іван Федорович був дуже відповідальним, регулярно їздив на наради до району, приїжджаючи звідти, збирав колектив і давав накази про виконання розпоряджень районного начальства».
Іван Федорович зробив немало для того, щоб у селі була збудована сучасна школа. У 1976 році він вийшов на пенсію, а у 1977 році нова школа відкрила свої двері не тільки веселогорівській дітворі, а і учням Христовської школи, яка була закрита, а діти влаштовані до пришкільного інтернату. Школа та інтернат були обладнані новими наочними посібниками, завезено лінгафонний кабінет, тільки телевізорів було більше 10. Постільної білизни укомплектовано на 120 дітей. Працювала їдальня. Глибокий слід у роботі інтернату залишила вихователька Чередниченко Євдокія Іванівна (уже пенсійного віку, вона була дітям рідною бабусею, бо дуже їх любила). Директором школи до квітня 1979 року був Петров Євген Петрович.
У 70-ті прийшло нове покоління учителів: Степанова Світлана Олександрівна, Чорний Володимир Миколайович, Бондаренко Катерина Тимофіївна, піонервожата Гарбовська (нині Петрова) Тетяна Анатоліївна, Шемет Ніна Іванівна.
Учителі на селі – це глибоко шановані люди в усі часи. Біля 40 років працювали в своїй школі учителі української мови та літератури Семенюта В.Я., Бондаренко К.Т. Крім безпосередньої роботи з дітьми, вони здійснювали велику просвітницьку діяльність серед батьків та населення, розповсюджували досягнення культури, сприяли розвитку художньої самодіяльності, наприклад, в нашому селі довго діяв народний театр, в якому самодіяльні митці показували такі вистави, як у професійному театрі. Це давня сільська традиція. Її розвитку сприяли в свій час Ковбасюк П.М. з дружиною і дітьми, член Національної спілки письменників Половинко Г.Г. з дружиною Галиною Петрівною (народженою в селі Весела Гора, учителькою) та доньками Оксаною і Ладою (учителями м. Луганська),
Чорний В.М., Коломойцев І.Ю., та багато-багато інших.
Наприкінці 90-х років саме учителі школи Шемет Н.П., Вовк С.В., Кавун А.П., Шемет О.В., Качан О.І. започаткували проведення захоплюючих заходів Клубу веселих та кмітливих, на які збирались не лише мешканці села. І сьогодні школа продовжує жити і виконувати свою культурно-освітню місію.
У 1993 році школа отримала статус середньої , а з 1995 року мовою навчання стала державна українська мова. Велика заслуга в цьому директора школи Качан Ольги Іллівні, яка волею громади стала сільським Головою, а до цього 19 років (1987 – 2006) очолювала педагогічний колектив.
Чималий внесок у роботу школи зроблено Ковальовою Аллою Юхимівною, бо 31 рік пропрацювала у ній на різних посадах: вісім років директором школи, п’ять – учителем історії і класним керівником, дванадцять – заступником директора з навчально-виховної роботи, п’ять – заступником директора з виховної роботи. Багато років, сил, душі віддала створенню й організації роботи шкільного лісництва, яке існує понад 40 років. Воно стало одним з кращих в республіці. Впродовж трьох років загін старшокласників СОВ працював на сільськогосподарських роботах в Криму, що мало величезний вплив на формування у дітей високих моральних якостей. У школі створюються умови для розвитку обдарованих дітей за шкільною програмою «Творча обдарованість». Педагогічним кредом кожного з них є: «Велінням сердець торувати дорогу до Собору дитячої душі».
З березня 2006 року очолила роботу педагогічного колективу Шемет Олена Василівна, яка також є випускницею школи, де і відбулося її професійне зростання. У цілому 2/3 учителів були учнями рідної школи: Вовк Світлана Володимирівна, Гриб Олена Миколаївна, Каліберда Світлана Володимирівна, Шемет Наталія Павлівна, Маслова Олена Юхимівна, Старцеви Олександр Миколайович та Микола Миколайович, Лебединська Ольга Олександрівна, Ульянич Ольга Олегівна, Рябова Олена Іванівна, Качан Олена Володимирівна.
У 2005-2006 навчальному році започаткований освітньо-виховний проект «Екологія дитинства», в основі якого лежить формування особистості в гармонії з навколишнім середовищем. У 2012 році школа отримала статус експериментального навчального за закладу регіонального рівня за темою «Формування соціально активної особистості засобами екологічної освіти в умовах сільської школи».
Школа – епіцентр всіх подій на селі в свята та будні. Як на загальне сільське свято щороку жителі села Весела Гора йдуть в школу на чисельні урочистості, присвячені Дню Знань 1-го вересня, останньому дзвонику в кінці навчального року, на випускні вечори, зустрічі з ветеранами праці та Великої Вітчизняної війни. У всіх визначних подіях країни, району та села школа – головний учасник: мітинги, святкові концерти, учнівські твори і дослідження «Пам’ятні стежини Перемоги», усні журнали, тематичні вечори, подорожі по країні від Криму до Закарпаття, від Луганська до Києва, походи по місцях бойової слави, створення кімнати музею історії, етнографії та культури рідного краю.
Переглядів: 1337 | Додав: maruna-bondarenko | Теги: Корда В.Є., Історія Веселогірської ЗОШ, село Лікарське | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Календар
«  Березень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Прогноз погоди

Друзі сайту

Пошук


Copyright MyCorp © 2024
Конструктор сайтів - uCoz