Стою на горі, яка дала назву нашому селу. Переді мною чудовий краєвид: внизу
стрічкою обвиває село ріка Сіверський Донець, і, скільки сягає око – ліси соснові, насаджені людьми, та заплавні, листяні, зеленіють балки. Уявляю цю місцевість років 200-300 тому. Є переконливі свідчення, що саме тут був зимівник запорізьких козаків.
Перша письмова згадка про минуле мого села – 1777 рік, це час, коли край заселили вихідці з Балкан – серби та слов’яни. Полковнику Костянтину Миколайовичу Юзбашу наше село Веселогірськ було призначене як дача. Він збудував тут дерев’яну церкву на честь Благовіщення. У ХІХ столітті наше село було волосним і входило до складу Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії. Маєток передавався у спадок. Поміщиця Олена Нілус побудувала цегляний завод, дерев’яну церкву замінила на красиву цегляну, збудувала ряд будівель: величний будинок для панів, каретний двір, спиртовий завод.
На площі перед церквою проводились ярмарки. Свята, гуляння влаштовува
...
Читати далі »